Меню навігації

Відеоматеріали

Для них праця – це життя

Квітень 29th, 2021

Глибокий сенс і велич є у словосполученні «трудова династія». Вірність обраній справі, сімейна спадковість, традиція передачі «естафетної палички» від діда до онуків, коли слова «хочу продовжити справу батьків!» кажуть з великим трепетом у другому, третьому й наступних поколіннях – це заслуговує особливої поваги та уваги, адже за статистикою не більше 10 відсотків молодих людей йдуть по стопах своїх родичів.

Цінності трудової династії благородні, корисні для суспільства, трудового колективу та корпоративної культури. Тут і повага до батьків, і повага до праці, правильне виховання своїх дітей.

Не є винятком і ДНЗ «Охтирський центр професійно-технічної освіти», адже в закладі працюють представники декількох трудових династій. Прикладом того – Бурдонос Григорій Федорович, випускник училища, завідуючий господарством, який 40 років життя присвятив навчальному закладу. Його дружина Катерина Петрівна працювала касиром . Про свою працю вони залишили добру пам’ять в усіх, хто їх знав і були гарним прикладом для майбутніх поколінь.

Сьогодні центр професійно-технічної освіти очолює онука Бурдоносів – Анна В’ячеславівна Горобець, яка після завершення навчання у Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка сюди ж прийшла працювати.

З дитячих літ дівчина пройнялася атмосферою роботи училища, тому і невипадково обрала свій шлях у житті, досягаючи високого рівня професіоналізму, креативності, самодостатності. Вона створює комфортний освітній простір у закладі, реалізовує успішні ідеї щодо покращення якості освіти, забезпечує умови для самореалізації учнів та педагогів.

Династія родини Желад представлена в училищі трьома поколіннями. Іван Пилипович – майстер виробничого навчання (кіномеханік) і Ніна Яківна – заступник з навчально виробничої роботи . Все своє трудове життя вони присвятили навчальному закладі, мали повагу серед працівників та учнів, проявляли доброту та чуйність у колективі, демонструючи високий професіоналізм, відданість улюбленій справі.

Після демобілізації з лав Радянської Армії на роботу в Охтирське професійне училище прийшов і їх син Сергій – підполковник танкових військ, мав бойові нагороди, останні роки служби у війську займав посаду командира батальйону, приймав участь у двох чеченських війнах. У Охтирському центрі ПТО проводив активну роботу по військово-патріотичному вихованню молоді, підготовці достойних захисників Батьківщини.

Продовжив трудову династію і онук – Желада Денис Сергійович. Після закінчення цього ж училища тут і залишився працювати. На даний час займає посаду завідуючого господарством закладу освіти, забезпечує оптимальні умови для навчання і виховання учнів та педагогів, адже прикладом для нього завжди були його рідні.

У 60-70 роках в Охтирському училищі на посадах майстрів виробничого навчання працювало багато випускників закладу. Серед них був і Анатолій Миколайович Скляр, який мав авторитет і повагу серед учнів, педагогічних працівників, завжди вмів налагодити взаємовідносини у колективі.

У наш час заступником директора з навчально-виробничої роботи працює онука Анатолія Миколайовича – Ольга Сергіївна Ніжнік, креативна, комунікативна, відповідальна, постійно працює над розвитком власних професійних здібностей, має здатність володіти собою, бути зразком для педагогічних працівників.

Ще одна почесна трудова династія – Чикало. У 1968 році, на посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи був призначений Чикало Віктор Романович, на цій посаді розкрився його талант, як педагога і керівника. Тому й невипадково, коли у 1974 році в Охтирці відкрили училище соціальної реабілітації, його директором був призначений Віктор Романович.

У наш час викладачем спеціальних дисциплін училища сільськогосподарського профілю, протягом 24-х років працює його син – Чикало Роман Вікторович, завдяки якому відбувається якісна підготовка молодих робітників.

Ось такі прізвища пов’язані родинними зв’язками і багаторічним трудовим внеском у розвиток Державного навчального закладу «Охтирський центр професійно-технічної освіти» маємо у часи сьогодення. Сподіваємося, що і надалі зможемо спостерігати за новим досвідом трудових династій закладу освіти.