Ще зі школи образ Сковороди асоціюється у нас з образом бродячого чоловіка, який ходив по селах, проповідуючи свою філософію. Але це далеко не так. Він дійсно любив ходити пішки та влітку жив у лісах-полях, а взимку по хатах та монастирях. Але при цьому був надзвичайним аскетом, який полюбляв вишукані та дорогі речі. Так, наприклад, його друзі з елітних кіл щедро обдаровували Григорія Савича – висилали йому окуляри (а їх непросто було дістати в ті часи), найдорожчі інструменти виконані на замовлення за кордоном (бо на дешевих він не любив грати), сир пармезан (який привозили спеціально для нього з Європи). У його торбинці завжди були елітні трубки з тютюном та пляшечка скобельського вина.

Про це та багато іншого говорили на зустрічах у бібліотеці філії з майстрами та викладачами, відкривали для себе нового Сковороду, давно призабутого. Ми мали змогу долучитися до гри «Правда чи Дія», скласти виноградне гроно життя та творчості відомого філософа.

Час летів непомітно. Як не дивно, відчуття наповненості огортало кожного. Прийшло розуміння, наскільки актуальними є його думки в наш час цифрових технологій. А далі – робота над переосмисленням почутого, над моделлю викладання та оцінювання, розширення діапазонусвого світосприймання…

• 

• 

• 

• 

• 

• 

•